«Зупинити бойові дії? Ми не божевільні!». Російські ЗМІ про Україну

Світові ЗМІ вчора-сьогодні вже на повну трублять, цитуючи Дональда Трампа, що війна в Україні «дуже близька до мирної угоди», а російські ЗМІ наполегливо роблять вигляд, що нічого особливого в мирному порядку денному щодо України практично не відбувається. Ну, хіба що зверхньо визнають, що в українському питанні різними країнами вживаються якісь «дипломатичні зусилля». Один із відомих спікерів Кремля – експерт путінського клубу «Валдай» Федір Лук'янов – на сторінках урядової «Российской газеты» прямо заявляє, що Росії «необхідна дипломатія як супровід бойових дій»...

«Основний спосіб - військова сила»

«Міжнародна політика повертається до попередніх зразків - менш ідеологізованих, ніж ми звикли в ХХ столітті, і не настільки впорядкованих, як склалося в другій його половині. А результат сутички знову визначається співвідношенням сил і результатом військового зіткнення», - філософствує путінський «експерт».

Він упевнений, що «ажіотаж на Заході через чергову миротворчість адміністрації США пов'язаний з тим, що запропоновані параметри врегулювання засновані, як наполягають американські офіційні особи, не на бажаннях, а на реаліях».

«А вони такі: Україна не здатна виграти цю війну, зате може її вчисту програти, зазнавши важких втрат різного роду. Мета - не допустити подальших втрат і пом'якшити ті, що вже сталися, зафіксувавши статус-кво, нехай і гнітючий для Києва. І це більш-менш класичний підхід до конфлікту, що має важливе, але не екзистенційне значення як мінімум для залучених зовнішніх сил. Українські та європейські учасники, навпаки, досі характеризують те, що відбувається, як битву цінностей і принципів, підсумком якої має стати повна моральна і військова перемога. Оскільки в осяжній перспективі таке нереалістично, треба тягнути час в надії на серйозні зміни в Росії або, наприклад, у США», - трактує по-своєму Лук'янов.

«Схоже, військово-політичний маховик прокрутиться ще, принаймні, один раз. Україні та Європі негайне прийняття «28 пунктів» Вашингтон не нав'яже, тим більше що в самому Білому домі повної єдності немає. Розмивання вихолостить і те, що є зрушенням у правильному напрямку, на думку Росії. Значить, попереду ще один раунд, як уже було. Стан справ на фронті повинен штовхати Київ до реалізму, але поки що, мабуть, не в достатній мірі», - повчає Лук'янов в «Российской газете».

І знову з оглядкою на історію проголошує: «Питання, що стоїть перед Росією, повертає до первинних міркувань - який результат із можливих є прийнятним? І місцем дії, і характером протиріч українська баталія відсилає до конфліктів не ХХ, а скоріше XVII-XVIII століть, коли Росія, кажучи сучасною мовою, самовизначалася з розумінням власних кордонів - не тільки адміністративних, а й культурних. Іншими словами, мова йшла не про перебудову світу, а про облаштування себе. Процес цей був тривалий, з припливами і відливами. Тобто не в логіці разової остаточної перемоги. Завдання Росії зараз - надійність і безпека здобутих кордонів (з цим пов'язане і питання, які оптимальні кордони з досяжних), керованість території, розблокування національних економічних можливостей для розвитку».

Нарешті, зовсім відверто путінський «експерт» заявляє: «Основний спосіб, визнаємо чесно, - військова сила. Поки тривають бойові дії, важіль зберігається. Як тільки вони припиняються, Росія опиняється одна (ілюзій не плекаємо) перед обличчям скоординованого політико-дипломатичного тиску. Після визначення для себе самих реальних цілей, що відповідають наявним потенціалам, необхідна дипломатія, спрямована на їх досягнення, але як супровід бойових дій. Втім, мало сумнівів, що в російському керівництві це добре розуміють».

«Тепер головне - обговорити деталі»

«Парламентской газете», звичайно ж, теж хочеться зрозуміти, «кому вигідний мирний план США щодо України». А головне, «чи відображає американський мирний план щодо України позицію Росії і чому він з'явився?».

Розібратися в цьому газеті допоміг один з путінських поплічників - член Ради з питань зовнішньої та оборонної політики РФ Андрій Клімов. Для початку він нагадує, що «Трампу потрібно особисто узгоджувати із Зеленським пункти свого мирного плану щодо України, щоб зайвий раз продемонструвати правосуб'єктність Зеленського».

«Тобто показати, що він, Зеленський, має якесь відношення до справи українського врегулювання - без цього президенту США буде складно грати в те, у що давно грає Захід. Насправді це ж рішення Заходу - напасти на Росію руками України. Для цього вони прикривали свої дії декораціями: спочатку в ній були одні українські нібито президенти, потім інші, поки таким нарешті не став більш поступливий для них Зеленський. І досі Вашингтон навіть після зміни команди в Білому домі продовжує робити вигляд, що Зеленський - президент України. І це зрозуміло - з такою інформаційно-політичною прокладкою в його особі їм зручніше звалювати на Київ свої, скажімо так, складнощі на українському напрямку. І поки ця прокладка влаштовує трампівський Білий дім», - «роз'яснює» Клімов.

«При цьому наявність Зеленського дає можливість адміністрації Трампа маневрувати в переговорах з нами, - продовжує з розумним виглядом Клімов. - Це як, припустимо, при грі в шахи ти граєш не сам, а замість тебе за дошкою сидить людина, у якої в вухо вставлений апарат, що передає необхідні інструкції, куди і як ходити. Глядачі думають, що він грає сам, але насправді він собі не належить».

Клімов підкреслює, що «предметних переговорів, як сказав Володимир Путін, ми з Вашингтоном щодо цього конкретного документа не вели», та й коли саме вони відбудуться, Клімов «сказати не може, оскільки для цього США, мабуть, хочуть якось ще документ доопрацювати з урахуванням різних обставин».

«Перш за все це стосується врахування позицій їхніх молодших партнерів по НАТО - Британії та частини країн ЄС. При цьому Трамп хоче це зробити швидше, швидше за все, до Дня подяки, який цього року святкується в США 27 листопада. Думаю, до цього дня в будь-якому випадку у нас з'явиться якась додаткова інформація», - припускає путінський соратник.

Відповідаючи на питання, кому цей мирний план сьогодні вигідний найбільше, Клімов просто переказує кремлівські методички: «Можу сказати, що саме вигідно нам - відстоювати наші ключові національні інтереси і зробити так, щоб ці переговори не пройшли на зразок мінського процесу. Ми готові вести політико-дипломатичний діалог з США, ми від цього і не відмовлялися, і можна і цей мирний план покласти в основу такого діалогу. Але чи віримо ми в легітимність Зеленського? Ні. Чи вважаємо ми основним нашим візаві в переговорах щодо українського врегулювання Вашингтон? На мій погляд, вважаємо. Чи можемо ми довіряти іншим партнерам Вашингтона? М'яко кажучи, ні. При цьому дуже важливо, що Росія не зупиняється і продовжує військово-технічними засобами вирішувати завдання СВО».

Одночасно Клімов запевняє, що «будь-хто, хто уважно стежить за висловлюваннями нашого президента з офіційних джерел, зрозуміє, що американська сторона все-таки спробувала позначити в своєму документі важливі для Росії елементи».

«Як саме у них це вийшло, не мені судити. Але припущу, що це пов'язано, наприклад, з питаннями нерозширення НАТО, з урахуванням інтересів російськомовних громадян в Україні, це стосується боротьби з проявами неонацизму, проведення демілітаризації України. Все це так чи інакше в мирному плані Трампа, думаю, присутнє. Тепер головне - це обговорити деталі, гарантії, терміни», - сподівається Клімов.

«Наскільки Трамп готовий відстоювати»

Газета «Известия» вважає, що «Європа намагається перекроїти план США щодо України» і тому «у нової редакції документа менше шансів бути прийнятою Москвою».

Газета цитує ще одного путінського «експерта» - «програмного директора клубу «Валдай» Олега Барабанова, який заявляє, що «судити про ефективність переговорів важко, тому що з одного боку, і Рубіо, і Єрмак задоволені результатом і заявляють про великий прогрес, при цьому Рубіо також сказав, що американці прекрасно розуміють «червоні лінії» Москви і намагаються за них не заходити».

«Так що це виглядає як компромісний варіант, і наскільки він влаштовуватиме Росію, зараз складно сказати, але очевидно, що «червоні лінії» Росії окреслені і зрозумілі», - витіювато міркує Барабанов.

Він підкреслює, що «безумовно, у женевської редакції плану Трампа менше шансів бути прийнятою Москвою, проте як і раніше зберігається невизначеність, оскільки конкретні правки до документа невідомі».

Перший заступник голови комітету Держдуми РФ з міжнародних справ Дмитро Новіков заявляє «Известиям», що «будь-які слова з вуст європейських політиків демонструють все менш приховане бажання продовжувати війну з Росією», і що «нинішній план Трампа навряд чи може влаштувати РФ, проте Москва готова вести по ньому переговори» .

«Раптом з'являються європейці, які кажуть, що навіть цей план, який викликає у Росії чимало питань, вони збираються перекроїти, переписати і зробити його набагато менш прийнятним для обговорення», - дивується Новіков.

«Известия» нагадують, що «європейський план є контрпропозицією до документа з 28 пунктів, запропонованого США».

«Його готували в Парижі, Берліні та Лондоні. Хоча в основі плану і лежить американський документ, але по кожному пункту пропонуються істотні правки. Зокрема, в ньому жорсткіше прописано збереження суверенітету України, не виключається її вступ до НАТО, лобіюються більш м'які обмеження щодо чисельності армії і окремо закріплюється використання заморожених російських активів для відновлення країни. Те, що написано в цьому документі, є неприйнятним для Росії», - підкреслює Новіков.

«Москва неодноразово заявляла, що головною метою мирної угоди має бути усунення першопричин конфлікту, - нагадують «Известия», - а 24 листопада помічник президента РФ Юрій Ушаков виступив перед пресою, заявивши, що багато положень мирного плану США, який обговорювався на Алясці, дійсно прийнятні для РФ. При цьому навколо американського плану врегулювання витає багато домислів, а Москва вірить тільки отриманій від США інформації».

Московський «політолог» Вадим Кортунов звертає увагу «Известий», що «залишається відкритим питання, наскільки Трамп готовий відстоювати саме пакетну домовленість».

«Тому що для України вигідно було б, крім перемир'я, яке їй потрібно, якомога менше брати на себе політичних зобов'язань», - запевняє Кортунов.

Він раптом згадує переговори щодо «зернового коридору», коли «США, Росія і Україна через окремі домовленості вийшли на угоду про безпечну навігацію і морське «перемир'я» в Чорному морі, щоб розблокувати торгівлю зерном, паливом та іншими вантажами».

«Угода щодо зернової угоди була укладена в липні 2022 року в Стамбулі за посередництва ООН і Туреччини. Її завданням було відновлення експорту українського зерна і продовольства з трьох чорноморських портів - Одеси, Чорноморська і Південного. Росія ж могла полегшити експорт свого зерна і добрив. Угода кілька разів продовжувалася - в листопаді 2022-го, березні і травні 2023-го - і фактично діяла приблизно рік, до липня 2023-го... Однак Москва вийшла з угоди через те, що ЄС не виконував свою частину домовленостей. Формально продовольство і добрива не були під санкціями, проте обмеження по платежах, страхуванню, логістиці і перш за все відключення Россільгоспбанку від SWIFT заважали експорту», - звинувачує Кортунов.

«Мінімізація ризиків для судноплавства в Чорному морі відповідає вимогам Анкари. Це також дає ще один додатковий аргумент Заходу говорити про те, що навіть якщо не вдасться домовитися про повне вирішення тих суперечностей, які призвели до конфлікту, то можна набрати певну кількість таких практичних рішень, які все одно в своїй сукупності дозволять Трампу заявити про те, що він цей конфлікт врегулював», - міркує Кортунов.

Він упевнений, що «навіть якщо її (зернову угоду) переукладуть, це не гарантуватиме успішність переговорного процесу».

«Цілком ймовірно, що бойові дії просто триватимуть паралельно з зерновою угодою», - підсумовує кремлівський «експерт».

«Ми не з Україною воюємо»

Голова Ради Федерації РФ, 76-річна Валентина Матвієнко дала розлоге інтерв'ю газеті «Московский комсомолец», присвячене «величі Росії» і просякнуте великодержавним шовінізмом та відвертою історичною і політичною брехнею. Звичайно ж, вона не могла оминути і Україну.

Для початку Матвієнко поскаржилася, що в 90-ті роки минулого століття «деякі західні, та й наші політики того часу відкрито говорили про Росію: «Ми повинні все зруйнувати там дощенту, щоб ця гідра ніколи не відродилася», що «була серйозна загроза сепаратизму всередині країни, підігрівана ззовні», і «чого нам коштувало витримати і перемогти в чеченській війні», ну і, звичайно – «і велике щастя, що в ці дуже важкі роки до влади прийшов Володимир Володимирович».

«Сьогоднішня Росія – це вже інша країна. І вже, на відміну від тієї, вона монолітна зсередини. Країна з вольовою владою, розвиненою економікою, зі стійкою фінансовою системою, з найкращою армією в світі, як ми підтверджуємо в ході СВО, з найпотужнішим військово-промисловим комплексом. Тому нам є чим відповісти на сучасні виклики. Відповісти жорстко, серйозно. Поява у нас суперсучасного озброєння, аналогів якому немає в світі, - «Орешник», «Посейдон», «Буревісник», - забезпечує захищеність Росії і росіян на довгі роки вперед», - проголошує і погрожує Матвієнко.

На питання, чи вірить вона в можливість досягнення домовленостей щодо України, Матвієнко відповідає відверто лицемірно, нахвалюючи Дональда Трампа: «Я особисто вірю і в те, що домовленості щодо України можливі, і вірю в щирість намірів президента Трампа. Вірю в те, що він хоче завершити цей конфлікт. Наш президент зустрічався з паном Трампом на Алясці. Було досягнуто порозуміння про те, як завершити цей конфлікт. І ми ні на йоту не відступили від узгоджених підходів. Але президенту Трампу намагаються зв'язати руки його «союзники» - європейці, яким аж ніяк не потрібен мир, які ще живлять якісь ілюзії про те, що Росію можна перемогти на полі бою. Подивіться, як тільки з'являються якісь ознаки того, що може лягти в основу врегулювання, вони відразу «злітаються» і точково, адресно торпедують мирні зусилля. Перетворюючи будь-який план миру в план продовження війни».

А на побоювання Європи з приводу того, що Росія може розв'язати нову війну, Матвієнко видає потік відвертого цинізму: «Послухайте, хто може говорити про якийсь напад? У Росії такого і в думках немає. Навіщо нам це? Для чого? У нас найбільша територія в світі. Навіщо нам ще якісь інші території? Ми хочемо спокійно жити, розвиватися і співпрацювати на рівних. Припиніть погрожувати нам своїми проектами типу перетворення України на «анти-Росію».

«Росія ніколи нічого поганого не робила Україні, - продовжує смішити Матвієнко. - Навпаки, ми постачали Україні дешевий газ зі знижками, відкрили ринок для українських товарів, налагодили гуманітарне співробітництво. Зростав взаємний товарообіг. І це було так природно. Адже ми реально брати і сестри, по суті, єдиний народ».

«Нас всі запитують: коли закінчиться війна? Але ми не хочемо йти на поводу у тих, хто нас вже стільки разів обманював, починаючи з 2014 року. Як ми можемо зараз вести розмову про те, щоб просто зупинити бойові дії? Якщо знову дати паузу, вони знову накачають Україну зброєю і знову почнуться зіткнення. Ми ж не божевільні. Ну досить. Жоден конфлікт у світі, не тільки російсько-український, не може бути вирішений доти, доки не будуть усунені його першопричини», - тупо переказує путінські цитати Матвієнко.

І продовжує в тому ж дусі: «Ми як ніхто інший зацікавлені в мирі. Але в такому світі, в якому з території України для нас ніколи б не виходила загроза. Ми ж не з Україною воюємо. Це НАТО з нами воює руками українців. Ви пам'ятаєте цинічну заяву одного з американських сенаторів, який сказав: «Нам ще ніколи не було так вигідно витрачати свої гроші, як зараз, коли українці вбивають росіян». Подібний політичний курс треба зламати. Ми відкрито, багаторазово заявляли про цілі СВО. І ми їх обов'язково досягнемо».

Ну, а на питання, «чи вірить вона в можливість історичного примирення росіян і українців після такого обсягу пролитої крові», Матвієнко вже нічого не приховує: «Я не те що вірю в таку можливість. Я впевнена в тому, що це обов'язково відбудеться. Безумовно, буде примирення. І, безумовно, в Україні прийде усвідомлення того, що насправді сталося, як їх цинічно використовував Захід у спробах завдати Росії стратегічної поразки. Але це відбудеться не завтра, не скоро - можуть знадобитися десятиліття».